Данило Бескоровайний: Що таке "Кривбас"? "Кривбас" - це історія та імʼя

Зимовий новачок криворізького «Кривбасу», захисник Данило Бескоровайний дав перше велике інтервʼю після повернення додому.

Була мрія грати за рідну команду, і ось ця мрія збулась

- Данило, як це – перейти до клубу, який тебе виховав через стільки років?

- Для мене це дуже велика честь повернутись додому. «Кривбас» - клуб з історією. Памʼятаю стадіон «Металург», матчі, де я подавав мʼячі дорослій команді. Була мрія грати за першу команду «Кривбасу». І ось ця мрія збулась.

- Як адаптувався у команді?

- Все добре. Прекрасно розумію вимоги тренера від футболістів. Розумію, яку команду хоче бачити Юрій Миколайович. Він хоче бачити атакуючий футбол на чужій половині поля, створювати багато моментів, забивати багато голів. Це те, що і подобається нашим вболівальникам. Адже граємо саме для них. Ми повинні забивати голи та святкувати разом із ними.

- Як проходять збори у Туреччині?

- Перший турецький збір був більше втягуючий. Тому що мали великі навантаження, відпрацьовували тактику. Можна сказати, один до одного приглядались. Але мені все подобається. Подобається те, як команда хоче грати. Сподобалось моментами як ми грали третій поєдинок тут (проти «Дріти» - 0:1): непогано виходили з оборони. Трохи не вистачало креативу попереду, треба було забивати. Але наступна гра проти «Септемврі» показала, що забивати можемо.

Україна - вільна, і так буде завжди

- Розкажи про свої тату.

- У мене дуже багато татуювань. Вони усі із великим сенсом для мене. Щодо тату тризуба, то усі знають, що в ньому зашифроване слово ВОЛЯ. Тому що Україна – вільна, і так буде завжди. Я – патріот своєї країни. Вважаю, що зараз у важкий момент треба бути поряд з Україною та нашими хлопцями, які нас захищають.

- Давай згадаємо твої перші кроки у футболі…

- Мої перші тренери – Софілканич Валерій Михайлович і Бондарєв Віталій Вікторович, які відкрили мені шлях у великий футбол. Тоді ще я грав на позиції нападника. Ми здобували трофеї на молодіжному рівні. Дуже їм вдячний.

- Ти тренувався та грав під керівництвом одіозного Віталія Кварцяного. Як тобі працювалось разом із Віталієм Володимировичем?

- Хочу також передати великі слова подяки Кварцяному, тому що він дав мені той стрижень, який є у мене зараз. У 16 років я потрапив до дорослої команди. Памʼятаю дуже багато історій, повʼязаних з тим часом. Наприклад, на зборах в Туреччині ми о 6 ранку бігали із бронежилетами.

Також Кварцяний привозив свою овчарку на тренування, коли ми грали у квадратах, й показував на її прикладі як треба відбирати мʼяча. У свої 60 років він робив підкати та кричав футболістам, що ви граєте як жінки. Віталій Кварцяний – крута людина, яка запамʼяталась мені.

Вдячний Петракову за те, що повірив у мене

- Хто керує настроєм у «Кривбасі»?

- Це наші досвідчені гравці: Хомченовський та Вернидуб. Але, можу сказати, що і деякі молоді гравці підкидають дрів до пічки. Усі гравці у команді дуже позитивні та комунікабельні, тому спілкуюсь з усіма. Але деяких знаю ще з дитинства, наприклад, Кліма Приходько. А з Устименком я грав на Чемпіонаті світу. З Ромою Дебелком живемо на зборах в одній кімнаті, тому з ним тут більше й спілкуємось.

- Не можемо не попросити тебе згадати перемогу у складі збірної України U-20 на Чемпіонаті світу.

- Це дуже крута історія, яку я буду завжди памʼятати, а також хлопців, з якими ми досягли цього. Тоді під основу більше награвався Миколенко, але я продовжував працювати. І дуже вдячний, що так вийшло: я зайняв своє місце у основі, відігравши усі матчі на ЧС від початку до кінця. Можна сказати, я допоміг Миколенко, таким чином, потрапити до дорослої збірної України, а сам зайняв своє місце у тренера Петракова.

Окрема вдячність Петракову за те, що повірив у мене та надав можливість зіграти на такому рівні. Якщо чесно, в нас мало хто вірив. Після того як ми вийшли з групи, нам казали, ви й так переписали історію. Але ми мали такого капітана як Бондар. Він зробив з нас справжній колектив. Ми обʼєднались та досягли своєї цілі, бо розуміли, якщо не ми зараз, то хто?!

Мав запрошення від «Селтіка», «Лаціо», «Байєра», але не хочу ні про що шкодувати

- Після успіху на Чемпіонаті світу…

- Я повернувся до словацького  «ДАКу» та став там основним гравцем. Мав пропозиції з інших клубів. Мав на руках офіційне запрошення до «Селтіка». Мав запрошення від «Лаціо» й контракт на руках. У трансферне вікно клуби могли підписувати тільки двох легіонерів, й коли почалась розмова про гроші мій клуб «ДАК 1904» завищив ціну на мене. Також були варіанти з Німеччини. Наприклад, від «Байєра». Але як вийшло, так вийшло. Не хочу ні про що шкодувати.

- І ось ти – гравець «Кривбасу»!

- Так, прийняв для себе круте рішення – повернутись додому та завойовувати перемоги з «Кривбасом». Вважаю, наш клуб досягне серйозних цілей, адже амбіції відповідні – грати на високому рівні. Що таке «Кривбас» для людей? «Кривбас» - це історія та імʼя.

Дуже щасливий, що «Кривбас» відродився. Наше місто заслуговує на таку команду. Нікому не потрібно пояснювати, що таке «Кривбас». «Кривбас» - це Україна і ми маємо дуже крутого президента, який з нашого рідного міста. «Кривбас» - Це Ми!

Пресслужба ФК «Кривбас» Кривий Ріг