Іван Дібанго: Для усіх гравців "Кривбасу" Юрій Вернидуб - другий батько

Захисник криворізького «Кривбасу» Іван Дібанго дав велике інтервʼю Інтернет-виданню Спорт-Експрес, в якому розповів про перші кроки у футболі та власні амбіції. Найактуальніші моменти бесіди до вашої уваги.

- Іван, ти народився у столиці Камеруну Яунде. Що являє собою наразі твоє рідне місто?

- Я дуже люблю своє рідне місто, воно дуже гарне. Чимось схоже на Київ. В Яунде мешкає дуже багато людей (майже 3 мільйона – Прим. авт.). В Україні мені все подобається, але я все ж дуже сумую за домівкою, своєю родиною. Яунде – галасливе та дуже активне місто. Коли я вперше приїхав до Кривого Рогу, одразу зрозумів, що воно дуже відрізняється від Яунде. Кривий Ріг доволі спокійний, але це водночас може з гарної сторони вплинути на мою професійну карʼєру. Мені якраз потрібен зараз спокій, аби повністю зосередитись на футболі.

- Ти потрапив у «Дрегон Клаб» в 16 років. Яким був твій перший великий футбольний шлях, наскільки він був складним?

- Так, він був доволі важким та тернистим. Проте там грав мій найкращий друг, «великий брат», який виступав на позиції півзахисника, тому я постійно відчував від нього підтримку. Він одразу сказав: нічого не бійся, все буде добре, я про тебе подбаю; не нервуй, просто грай у футбол та отримуй задоволення від того, що робиш на полі. Тому в одній команді з другом мені було набагато легше. У нас в Африці, коли хтось піклується про тебе, то його називають «великий брат». Ось і мій друг для мене - «великий брат».

- Кого вважаєш найсильнішим африканським футболістом за всю історію футболу?

- Це Яя Туре, який колись виступав в Україні за донецький «Металург», згодом «Манчестер Сіті» та «Барселону». Саме його вважаю найсильнішим африканським футболістом в історії футболу. Чому? Він дуже сильний фізично, розумний, технічний, має всі потрібні для топ-гравця якості.

- На полі ти здаєшся доволі холоднокровним та спокійним. А який у тебе характер в побуті? Вибуховий чи дійсно спокійний?

- Насправді я дуже емоційний. Інколи навіть можу бути злим, коли мене щось сильно дратує. Інколи я нервую навіть забагато. Можу зачинитись один в кімнаті та довго ні з ким не розмовляти, краще побути наодинці з собою. Або також допомагає прогулянка. Тому я працюю над тим, щоб контролювати себе та намагаюсь бути спокійнішим.

- В цьому сезоні за «Кривбас» у тебе жодного попередження. У минулому було всього декілька. В чому секрет такої обережної гри?

- Не знаю, що і сказати. Ніякого секрету немає. Можу сказати, що я обережний ще з дитинства, і це у мене в крові. До того ж, я дуже релігіозна людина, католик. Тож перед кожним матчем я обовʼязково читаю молитву, щоб все вдалось.

- Ти граєш зліва у захисті, причому часто підключаєшся в атаку. На якій ще позиції міг би зіграти?

- Останні шість років я граю виключно лівого захисника. Чесно кажучи, ніколи не грав на інших позиціях. Тому немає жодних думок щодо того, аби зіграти десь ще. Хочу вдосконалюватись саме на цій позиції – лівого захисника.

- Яку роль в твоєму професійному розвитку відіграє Юрій Вернидуб? Які у вас відносини?

- Для кожного гравця «Кривбасу», і для мене в тому числі, він – батько. Це дійсно важко описати словами. Юрій Вернидуб відіграє велику роль для всіх нас. Він – справжній наставник та вчитель. Коли у мене якась проблема чи хвилювання – я приходжу до нього і ми розмовляємо, він дає мені круті поради, як вчинити якнайкраще. Коли я виходжу на поле, то молюсь не тільки за себе, а і за своїх партнерів та Юрія Вернидуба.

- У 2021 році ти дебютував за молодіжну збірну Камеруну. Наскільки сильно чекаєш виклику до дорослої команди Камеруну?

- Поки жодних розмов про це не ведеться, але я продовжує сумлінно працювати на футбольному полі та чекати виклику. Насправді там дуже багато талановитих зіркових футболістів, тому до головної команди потрапити доволі складно. Але я не втрачаю надію, що колись мене помітять. Все можливо.

Пресслужба ФК «Кривбас» Кривий Ріг за матеріалами Sport-express.ua