Іван Дібанго: У нас з фанами особливий взаємний зв'язок, і його потрібно підтримувати
Захисник криворізького «Кривбасу» Іван Дібанго - про зустріч #НАКАВУ з вболівальниками на новій АЗС паливного партнера Клубу RLS.
- Іван, привіт! Поділись своїми емоціями після таких зустрічей із вболівальниками. Чи додають вони тобі енергії?
- Так, безперечно. Щороку бачити вболівальників у такій атмосфері - це дуже важливо як для Клубу, так і для нашого внутрішнього стану. Коли ти показуєш, що чуєш своїх фанів, що ти з ними - вони відповідають тим самим. Це взаємний зв'язок, і його потрібно підтримувати. Зрештою, ми граємо для них.
- Уяви, що ти - просто фанат. Прийшов на матч. Яке місце на трибуні обрав би? І як би себе поводив: стримано чи емоційно?
- Я був би серед Ультрас. Бо люблю футбол, люблю підтримувати тих, кого поважаю. Я завжди показую свої емоції, люблю переживати разом із командою, кричати, вболівати. Тому без сумнівів - Ультрас.
- Згадай якусь кумедну чи незабутню історію, пов’язану з фанатами.
- Так, пам’ятаю матч проти «Шахтаря», десь два роки тому. Ми зіграли 3:3, і атмосфера на стадіоні була просто шалена. Коли ми забили другий гол, позаду мене був фанат, який підбіг і сказав: «Дякую тобі, Дібанго, дякую!» Це було дуже щиро й неочікувано.
- Яким ти уявляв фаната в дитинстві? І чи збігається це уявлення з реальністю, тепер коли ти - професійний футболіст?
- Так, однозначно. У дитинстві я дивився великі матчі, особливо Лігу чемпіонів, і завжди звертав увагу не тільки на гравців, а і на фанатів - як вони співають, скандують, створюють атмосферу. І тепер, коли я вже на полі, ці емоції залишаються такими ж сильними. Це дуже круто - відчувати цю підтримку наживо.
- Який найнесподіваніший предмет тебе просили підписати під час автографсесії? Не звичайний - щось справді дивне.
- Найдивніше, напевно, це були груди одного фаната після гри. Це був той самий матч проти «Шахтаря». Після фінального свистка він підійшов і сказав: «Розпишись тут», показуючи на груди. Ну я й розписався.
- Як думаєш, він міг зробити з цього тату?
- Хто знає. Я не Мессі. Може й зробив. А може - ні.
- Можеш звернутись до нього прямо зараз. Якщо зробив - хай напише.
- Привіт, якщо ти справді зробив тату з моїм підписом на грудях - напиши мені. Обіцяю, буде подарунок. Хоча, чесно кажучи, не думаю, що ти це зробив. Але якщо зробив - обов’язково напиши (посміхається).
Пресслужба ФК «Кривбас» Кривий Ріг