Іван Ярмолюк: Брат завжди підтримує і вірить у мене. Прагну прогресувати разом з ФА "Кривбас"

Нападник команди ФА «Кривбас», U-15, Іван Ярмолюк розповів про власний прогрес та плани, а також зіркового старшого брата Єгора, футболіста англійського «Брентфорда» та збірної України.

- Іване, ти в Академії «Кривбасу» з 2024 року. Що в цій системі стало для тебе найбільшою відмінністю від попереднього етапу?

- Загалом можу сказати, що рівень і сам тренувальний процес у Футбольній Академії «Кривбас» високі. Але 2025 рік для мене вийшов дуже складним: за цей час я переніс три травми і майже пів року не грав у футбол. Лише зараз почав відновлюватися, і приблизно за два тижні маю повернутися до тренувань у загальній групі.

- В минулому році ти провів 9 матчів і забив 3 голи. Щось із цього періоду вважаєш своїм особистим кроком уперед?

- Вважаю, що це для мене не дуже хороший результат - міг більше. Тому, мабуть, неправильно говорити про крок уперед. Але щоб забивати більше, я буду ще більше тренуватися, віддаватися на полі та приносити команді перемоги.

- У тебе є приклад старшого брата, який уже грає в АПЛ. Що з його шляху для тебе зараз найцінніше?

- Для мене найцінніше - брати з нього приклад: як він тренується, як готується до матчів, який у нього режим. Брат завжди підказує, що робити на полі та як поводитися у футбольному житті.

- Можеш сказати якусь останню пораду, яку запам’ятав від нього?

- Остання порада була, коли в мене сталася ця важка травма. Він сказав мені не здаватися, продовжувати вірити в себе, повертатися на поле, набирати форму, забивати якомога більше м’ячів, грати краще та приносити команді перемоги.

- Про що ви найчастіше говорите з братом, коли мова заходить про футбол?

- Говоримо про все: про тактику, психологію та побут професійного гравця. І про те, що коли стаєш дорослішим, маєш свідомо переходити на новий рівень футболу - не дитячий, а вже більш професійний і зрілий.

- Як часто вам вдається бачитися наживо, зважаючи на різні країни та графіки? Коли це було востаннє?

- Десь два рази на рік. Востаннє Єгор приїжджав влітку, і ми бачилися приблизно два тижні. Тоді гарно провели час. У мене була травма, ми відновлювалися разом, тренувалися й прагнули стати кращими версіями себе. Дуже за ним сумую.

- Наскільки для тебе важливо, щоб тебе сприймали не лише через прізвище, а через гру і власний прогрес?

- Для мене це важливо, тому що я маю грати сам і відповідати за себе сам. Хочу доводити, що я добре граю у футбол і можу забивати багато голів на користь команді.

- Як Єгор оцінює твою гру сьогодні? На що він найчастіше звертає увагу?

- Єгор оцінює мене добре, завжди підтримує і вірить у мене. Каже, щоб я більше йшов уперед, краще ставив корпус і частіше відкривався у вільні зони.

- Чи є футболісти, за грою яких ти стежиш особливо уважно і з яких береш приклад?

- Так, я стежу за своїм братом і беру приклад із нього. Але в мене є ще один фаворит - Кіліан Мбаппе. Він грає на тій самій позиції, що й я, і я багато в чому орієнтуюся на нього.

- Яку якість ти хотів би розвинути в собі найбільше в найближчі роки?

- Мені важлво розвинути фізику й техніку у Футбольній Академії «Кривбас». Хочу більш вміло знаходити вільні зони, а отже - забивати якомога більше голів.

Пресслужба ФК «Кривбас» Кривий Ріг за матеріалами Футбол 24