Мілена Іванченко: Атмосфера в збірній Україні чудова, ми - одна велика родина

Півзахисниця криворізького ЖФК «Кривбас» Мілена Іванченко - про матчі за збірну України WU-17 та підсумки сезону для червоно-білих.

- У другому матчі відбору до Євро 2025 проти Мальти, де Україна здобула впевнену перемогу - 10:0, ти забила гол у першому таймі.

- Пам'ятаю, що пішла довга передача у фланг, де наш правий вінгер Вікторія Савкіна виграла боротьбу, та віддала мені передачу. Я відразу ж побачила зону, де була нападниця, віддавала передачу, але вона не пройшла. Відразу ж увімкнулась і підібрала м'яча. Потім обіграла двох суперниць – і направила м'яча у дальній кут. Таким чином вдалося забити гол.

- У складі збірної всі дівчата з різних команд. Якою є атмосфера у збірній?

- Конект між дівчатами дуже хороший. Звичайно, конкуренція є і буде завжди, але це ніяк не впливало на відносини між нами. Навпаки всі один одного підтримують, допомагають і радіють один за одного. Тому атмосфера чудова, загалом ми - одна велика родина.

- Як тобі працювалося під керівництвом головного тренера дівочої збірної Сергія Сапронова?

- Все чудово. Це дуже досвідчений тренер. Також хочу відзначити інших тренерів та співробітників збірної. Дякую їм за роботу, підтримку та віру в нас. Саме завдяки спільній роботі змогли здобути максимальний результат: три перемоги в трьох матчах.

- Дівоча збірна України WU-17 пройшла до другого раунду відбору до Євро 2025. З ким з суперниць хотілося б зіграти далі?

- Напевно, на другому етапі цікаво було б зіграти проти збірних Іспанії, Швейцарії та Туреччини.

- Чи маєш ціль в майбутньому грати за національну жіночу збірну України?

- Звичайно, це є моєю мрією та метою - представляти у майбутньому національну жіночу збірну України. Але треба розуміти, що без наполегливої ​​праці та дисципліни нічого не вийде. Тому потрібно щодня працювати над собою, щоб здійснити свою мрію.

- Як давно ти вже займаєшся футболом та чому обрала саме цей спорт?

- Футболом займаюсь з 8 років. Мій тато грав у футбол і старший брат - професійний футболіст. Якось брат запропонував пограти з ним. Саме після цього мене зацікавив футбол і дуже сподобалося займатися цим видом спорту. Мій перший тренер - Салій Сергій Сергійович. Я дуже йому вдячна, він зробив дуже великий внесок у мій розвиток. Ми з ним досі підтримуємо зв'язок та спілкуємося майже щодня.

- Чим би ти займалася, якби не футбол?

- Мені дуже подобаються хокей і настільний теніс. Тому, напевно, якби не футбол, то займалася якимось із цих видів спорту.

- «Кривбас» фінішував на сьомій сходинці в турнірній таблиці Вищої ліги. Як оціниш виступ команди на першому етапі?

- Вважаю, що ми виступили гідно, якщо дивитися на те, що ми - наймолодша команда у Вищій лізі. У нас дуже переспективна команда. Звичайно, були матчі, в яких нам не вистачало досвіду, віри в себе і в свої сили, але на помилках вчаться. Хочу подякувати всій команді за першу половину сезону, пишаюсь кожним кожною з гравчинь.

- Який матч у виконанні нашої команди можеш назвати найкращим?

- Особисто для мене найкращим був матч проти «Оболоні». Тому що це була перша перемога в сезоні, плюс грали в рідних стінах. Ми добре зіграли та забили класні голи.

- Червоно-білі вже пішли на канікули. Які в тебе плани на відпустку?

- Плани на відпустку, звичайно, трохи відпочити та вже готуватися до зимових зборів, щоб не втратити ігрову форму.

Пресслужба ЖФК «Кривбас» Кривий Ріг