Воротар криворізького «Кривбасу» Олександр Кемкін - про виїзний матч 1/8 фіналу Кубка України проти луганської «Зорі» - 1:1, пен. 3:2.
- Чи було хвилювання перед серією одинадцятиметрових і що відчували у той момент?
- Напевно, злукавлю, якщо скажу, що нічого не відчував. Трохи була присутня нервозність, але після першого ж відбитого удару все минуло. Зʼявилася стовідсоткова впевненість і в команді, і в собі - я знав, що ми виграємо цей матч.
- Чи готувався заздалегідь до можливої серії пенальті та ударів суперника?
- Так, припускав, що гра може дійти до пенальті. Це кубковий поєдинок, тут команди нерідко грають унічию через страх припуститися помилки. Звісно, разом із тренером воротарів ми детально розбирали суперника. Я знав, хто куди зазвичай б'є, але водночас розумів: у серії післяматчевих ударів гравці суперника можуть змінювати звичні кути, адже усвідомлюють, що ми їх вивчали. Так і сталося - той же Будківський змінив напрямок удару. Та найголовніше - підсумкова перемога команди.
- Що говорив наставник і які слова лунали в роздягальні після гри?
- Васильович сказав дуже багато правильних слів. Він надзвичайно щира людина. Нам передалася та потужна емоція: виходити й битися за емблему, за клуб, за наших уболівальників та за хлопців, які підтримують нас на фронті. А після фінального свистка він сказав: «Давайте виграємо Кубок!».
- Наскільки важко було команді витримувати тиск наприкінці матчу?
- На останніх хвилинах було помітно, наскільки важко хлопцям фізично. Але я переконаний, що вони відчували та чули підтримку наших фанатів. Саме це додавало сил і мотивації битися та стояти до останньої секунди.
Пресслужба ФК «Кривбас» Кривий Ріг