Зустріч з вболівальниками. "Хочу допомогти рідному клубу повернути колишню славу"

До вашої уваги друга частина найцікавіших запитань від вболівальників та ЗМІ головному тренеру криворізького «Кривбасу» Юрію Вернидубу та гравцям команди. Перша частина тут.

Питання Юрію Вернидубу.

- Як проходить відновлення Дмитра Семенова після травми?

 - У нього була складна травма. Клуб допоміг йому, зробили операцію в Німеччині. Зараз він йде на поправку, займається реабілітацією, але не все так швидко. Сподіваюсь, після повернення зі зборів у Туреччині він до нас вже приєднається. Ми на це все дуже сподіваємось, адже у нього є стрижень, він боєць.

 - Які у вас є забобони?

- Наші клубні водії знають про один з них: у день гри вони не повинні здавати назад. Якщо вже десь автобус не вписується у якийсь поворот, то я кажу, краще зупиняйтесь, ми усі вийдемо та пішки підемо (посміхається). У день гри тільки вперед, назад не можна.

- «Кривбас» віддав в оренду до «Карпат» Хобленка. Чи чекати нам підсилення позиції нападника?

- У нас зараз два нападника у команді, й ще беремо Циганкова з U-19, щоб поближче з ним познайомитись. Олексій сам захотів перейти до «Карпат». Можливо, йому не вистачало ігрового часу. Це його вибір. Адже починав грати в основі Устименко, потім Хобленко. Потім Хобленко зазнав травми, й свій шанс отримав Дебелко. Все одно ми шукаємо ще нападника. Хочемо знайти нападника іншого стилю, ніж ті, які у нас є у наявності.

- Ви колись чисто у виховних цілях били своїх підопічних?

- Ні, такого ніколи не було і не буде. Футболісти - дорослі люди, можна нарватись на відповідь (посміхається). Можу тільки посварити, можу похвалити.

- Юрій Миколайович, ви були хорошим гравцем, та стали сильним тренером. Ваш син – професійний футболіст. А як справи у вашого онука?

- Звісно, хотілося б, що футбольне життя Вернидубів не зупинялось. Старший онук Іван зараз тут, у Кривому Розі, також тренується, два рази на день. Йому 9 років. Поки хоче - хай займається. Якщо не захоче, ніхто його примушувати не буде. Бажаю йому натхнення та праці.

Питання Данилу Бескоровайному.

- Чому вирішив повернутись до рідного «Кривбасу»? Адже ще була можливість пограти у Європі.

- По-перше, я знаю, що таке «Кривбас». Я виріс тут, я памʼятаю «Кривбас» ще до банкрутства. Грати за «Кривбас» - дитяча мрія, яку я хотів втілити у життя. Тому вирішив для себе не чекати та повернутись зараз. Не чекати, а вже зараз допомагати «Кривбасу» вигравати титули та виступати в єврокубках. Хочу допомогти рідному клубу повернути колишню славу.

- Чи не умовляли тебе від повернення до України? Й чи розуміють за кордоном, що саме відбувається в Україні?

- У 2022 році стояло питання, чи залишатись у Словаччині. У цей час на мене вийшла «Астана». Прийняв рішення поїхати до Казахстану, адже це іменитий клуб, який завжди грає у єврокубках. Це був великий досвід. Зараз я - гравець «Кривбасу». Знаю, які цілі ставлю перед собою, які цілі стоять перед командою. Хочу здобувати перемоги у червоно-білій футболці.

В Європі всі підтримують Україну. Спілкуюсь із друзями, які мешкають в Європі. Усі кажуть, що москалі, мʼяко кажучи, нехороші люди. Всі все розуміють, але поки, на жаль, війна продовжується. Наші хлопці ЗСУ захищають нас на полі бою, за що їм низький уклін. Впевнений, перемога буде за Україною.

- У вас були інші пропозиції, окрім «Кривбасу»?

- Так, але зараз недоречно про це говорити, адже я - футболіст «Кривбасу» й віддам усі сили за червоно-білих.

Питання Роману Дебелку.

- Як підтримуєш мотивацію, коли декілька матчів не вдається вразити ворота суперників? Або якщо втрачаєш місце у стартовому складі?

- Я просто завжди роблю свою роботу. Коли ти викладаєшся на всі сто відсотків, ти неодмінно досягнеш успіху. Треба сумлінно працювати та вірити у себе.

- На твоєму рахунку зараз чотири голи у першому колі. Яку планку ставиш перед собою на друге коло та який у тебе рекорд результативності за сезон?

- Хотілося б забити як мінімум не менше. Щодо рекорду, то він був у естонській «Левадії» - 28 голів.

Пресслужба ФК «Кривбас» Кривий Ріг