Ветеран криворізького «Кривбасу» Володимир Пономаренко, експівзахисник команди 1998-2002, 2003-2005 років (102 матчі, 11 голів) - про емоції після пам’ятного поєдинку, приуроченого до 6-ї річниці відродження клубу, в якому ветерани зіграли проти військовослужбовців ЗСУ.
- Володимире Миколайовичу, що відчуваєте, повертаючись до клубу, де провели свої найкращі футбольні роки?
- Дякую. Геннадій Миколайович Приходько зателефонував і запросив на цю гру. На цьому стадіоні я як футболіст ще не грав, тому із задоволенням прийняв пропозицію і приїхав. Скажу відверто: дуже скучив за Кривим Рогом, за криворізьким футболом, за вболівальниками, які приходять на трибуни. Тим паче зіграти з командою військовослужбовців ЗСУ - це чудова і дуже важлива подія.
- «Кривбас» відзначає 6-ту річницю відродження клубу. Що б ви хотіли побажати червоно-білим?
- Хочу побажати команді тільки розвитку та зростання. А вболівальникам - ніколи не відвертатися від команди: за будь-якого результату і за будь-яких обставин. Щоб трибуни завжди були повними. Клуб активно розвивається, функціонує дитяча Академія, підростають юні футболісти - для цього є всі умови. Дуже приємно бачити, що «Кривбас» відродився і сьогодні гідно представляє місто на найвищому рівні в Україні.
- Ви знову вийшли на футбольне поле. Чи вдалося сьогодні пригадати свої найкращі ігрові роки?
- У моєму віці - вже ні (посміхається). Але бажання було величезне! Звісно, роки беруть своє, проте емоції неймовірні.
- Що б ви хотіли побажати українським захисникам?
- Нашим захисникам - міцно тримати оборону, відстоювати наші кордони та безжально нищити ворога, який прийшов на нашу землю. Хлопцям і дівчатам - міцного здоров’я, сил і якнайшвидшої Перемоги нашій Україні!
Пресслужба ФК «Кривбас» Кривий Ріг