Андрій Понєдєльнік: Кожен футболіст хотів би попрацювати з Юрієм Вернидубом
Півзахисник криворізького «Кривбасу» Андрій Понєдєльнік дав велике інтервʼю Інтернет-виданню Футбол 24. Найцікавіші моменти бесіди до вашої уваги.
- Андрію, як виникла ідея випустити пісню ДОЛЯ?
- Нашим натхненником став Дмитро Хомченовський. Він має великий музичний ентузіазм, створює біти, намагається зростати ще й у цьому напрямку. Ще одна вагома причина написання цієї пісні – важка ситуація в Україні, про яку варто говорити і давати розголос у світі.
- Чи мали ви раніше певний досвід і уявлення про те, як записується музика?
- Ні, жодного. Хоча музику завжди любив. І зараз люблю. Головне, щоб вона не була російською.
- За біти у треку "Доля" відповідав Хомченовський. Текст писали ви із Денисом Шевченком?
- Над текстом окремо працював і я, і Денис. До того ж робили це у різні часові періоди. Та нам вдалося гармонійно це об'єднати.
- Якою була перша реакція?
- Усі сприйняли добре і підтримали нас. Казали, що ми молодці, адже не побоялися. Вони надсилали нашу пісню рідним та друзям, поширювали у соцмережах. Насправді це все для душі, хотілося спробувати, що з цього вийде.
- Хомченовський відповідає за музику у роздягальні «Кривбасу»?
- Так, на тренуваннях більшою мірою Хомченовський і я. До цього процесу можуть також долучатися й інші хлопці. Наприклад, перед матчами музичний настрій забезпечує наш реабілітолог Андрій Петрович.
- Топ українських пісень та виконавців від Андрія Понєдєльніка. Який він?
- На першому місці серед українських виконавців KALUSH. Подобаються Парфенюк та Wellboy. А також Qatoshi – пацани з Чернівців випускають класну музику.
- Тривалий час ви грали у студентській збірній України, їздили на Універсіаду. У чому особливість студентського футболу?
- Насамперед мені запам’яталася дуже серйозна організація усіх цих турнірів. Непросто було усвідомити, що все це відбувається зі мною. Навіть перебування на базі збірних у Конча-Заспі залишило по собі незабутні враження. Прекрасні спогади і про Неаполь, куди ми їздили на одну з Універсіад. До того ж суперники у нас були хороші. Наприклад, за збірну Італії грали хлопці з юнацької та молодіжної команд «Ювентуса».
- У тебе був сезон у «Гірнику-Спорт» та запрошення у «Кривбас» із УПЛ. Коли дізналися про цей варіант відчули здивування?
- Скоріше, переживання – попереду розпочинався новий етап та неабияка відповідальність. Напевно, кожен футболіст хотів би попрацювати з Юрієм Вернидубом. Хоча мої відносини з «Кривбасом» розпочалися дещо курйозно. Юрій Миколайович телефонував кожному новачку і особисто запрошував у команду. Однак я пропустив телефонний дзвінок. Як би це смішно не звучало – я просто не підняв слухавку, коли телефонував невідомий номер і не віддзвонив. Про це я вже дізнався від свого агента, а потім поспілкувався з тренером тет-а-тет у Кривому Розі.
- Робота з Вернидубом - що це означає для вас?
- Я відчуваю, що розвиваюся щоденно з цим тренерським штабом. Юрій Миколайович – чудова людина. Щодо його тренерських якостей, то він не потребує моїх компліментів. Від того, що я скажу щось добре, нічого не зміниться. Усі й так знають, що Вернидуб – топовий фахівець.
- Наприкінці дебютного сезону у Прем’єр-лізі ви забили перший гол. Святкування на полі видалося шаленим.
- Напевно, це найбільш яскравий момент за увесь час виступів на професійному рівні. Я забив «Вересу» і просто не знав, куди бігти і що робити. «Кривбас» перебував у меншості, то був кінець матчу, рахунок 1:1. У певний момент емоцій було так багато, що я ледь не заплакав.
- Ваша кар’єра йде за графіком постійного зростання: від аматорів до УПЛ. Попереду мрія про єврокубки?
- Так, я прагну цього. Я розпочинав із районного футболу, далі був обласний рівень, Друга та Перша ліги. Позаду залишився довжелезний шлях. І я не хочу зупинятися на сьомій сходинці Прем’єр-ліги. Амбіції «Кривбасу» та мої персонально є вищими – хочеться розвиватися і досягати нових висот.
Пресслужба ФК «Кривбас» Кривий Ріг за матеріалами Футбол 24