Дар'я Келюшик: До "Кривбасу" запросив Артем Гагарін

Воротарка жіночого ФК «Кривбас» Дар’я Келюшик поділилася у інтерв’ю клубним журналістам про те, як почала грати у футбол та як спершу не хотіла бути воротаркою. Дар’я  стала героїнею нашої традиційної рубрики на офіційному клубному Ютуб-каналі Kryvbas Profile.

Дар’я Келюшик згадує:

- Спочатку я грала на позиції правої захисниці, не була воротаркою. Але під час однієї з ігор чемпіонату області не приїхала воротарка нашої команди, й тоді у нашого тренера не було іншого вибору, як поставити мене у ворота. У той день вперше стала у ворота, відіграла. Ми тоді ще й перемогли.

Після гри тренер підійшов до мене і сказав: ну ось, яка з тебе захисниця, коли ти воротарка. І все після цього мене з воріт не прибирали, як би я цього не хотіла (посміхається). Щоправда, спочатку дуже не хотіла стояти на воротах.

- Розкажи, коли почала грати та, можливо, хтось з рідних підштовхнув до футболу?

- Почала займатися футболом з 12 років, після того як мій дядько взяв з собою на гру, він тоді виступав за команду нашого району. Мені дуже сподобалися ці емоції, особливо коли забивали голи. Це круті враження і дядько запропонував мені спробувати грати у жіночій команді району. Після першого ж тренування мене взяли до команди і я почала грати.

- Як потрапила до миколаївської команди та чи було важко поїхати у такому ранньому віці грати за команду, яка ще й знаходиться далеко від дому?

- Проходив міський чемпіонат по футзалу, на який приїхала жіноча команда з Миколаєва. Після турніру головний тренер команди «Торпедочка» Володимир Єфімако запросив мене у команду. Це було важке рішення, я довго думала переходити чи ні, тому що далеко від батьків, але мене вмовили і я поїхала до Миколаєва. Ось тоді розпочалася моя професійна кар’єра.

Миколаївська команда тоді грала чемпіонати U-15, U-16. А потім ми вирішили заявитися вже на Першу лігу, де почали грати як «Ніка». У перший же рік ми вибороли перше місце у Першій лізі. Й, доречі, я тоді відіграла на нуль усі матчі.

- Коли отримала перший раз запрошення до національної збірної? Які емоції відчувала тоді?

- Пам’ятаю, що йшов чемпіонат U-16, і в нас тоді була гра з Вінницею, після якої були післяматчеві пенальті. Я  взяла два удари, ставши кращим воротарем чемпіонату. І через два тижні надійшло запрошення до національної збірної України U-16. Я тоді розгубилася, навіть не мріяла про збірну, коли чула, що дівчат з моєї команди викликають. Але коли мене викликали я була здивована, і відразу поглянула на календар, може там 1 квітня (посміхається).

Тоді до збірної викликали ще трьох воротарок. Я була на той час лише третьою, але з часом стала основною воротаркою збірної України. Вже через рік з U-17 вийшли у еліт-раунд, тоді чемпіонат проходив у Сербії, я відіграла три матчі в основі. Але через пандемію, на жаль, ми не полетіли на інші матчі.

- Чи вагалася, коли тобі запропонували грати за жіночий ФК «Кривбас»?

- Тоді у ФК «Ніка» склалася складна ситуація, а розвиватися хотілося. Було багато пропозицій, але одного разу мені зателефонував наш віцепрезидент Артем Гагарін. Він розповів, що ФК «Кривбас» підписав договір з ФК «Ніка» про створення жіночої команди.

Після цього я приїхала до Кривого Рогу, познайомилася з тренерським штабом і сказала, що подумаю. Але через два дні я вже приїхала до Кривого Рогу із речами, так би мовити, підписала контракт і зараз у «Кривбасі», чому дуже рада.

Пресслужба жіночого ФК «Кривбас» Кривий Ріг