Учасниця фан-клубу ФК «Кривбас» для людей з інвалідністю, Kryvbas Parafan Club, Ірина Новіцька відповіла на питання журналістів клубного медіа-відділу.
- Розкажіть чи цікавилися ви футболом до того, як стали учасницею Parafan Club Kryvbas ?
- Якщо чесно великим фанатом назвати себе не можу. Мій покійний батько дуже любив футбол, обидва племінники тренувалися з місцевою командою, тож коли з'явилася можливість відвідувати матчі, я подумала, чому б ні?! Тим паче, зі мною будуть мої друзі і знайомі, а це чудова нагода зустрітись і пофанатіти разом.
Владислав Микитюк: Кажуть, що є надія, тому буду працювати, щоб досягти своєї мети
- Згадайте той момент, коли вам запропонували долучитися до цього руху і стати його членом.
- Юрій Понькін кинув нам клич у наш чат організації «Рух без меж». Перед тим були розмови, що планується створення Парафану, тож ми трохи обговорювали в сім'ї це питання. До речі, чоловік теж мало що знав про футбол, але ми вирішили все ж сходити на гру «Кривбасу» в листопаді минулого року. На перший матч, потім на другий, так і втягнулись.
- Окрім того, що ви наша підтримка у Парафані, я дізналася, що у звичайному житті ви ще і справжня господиня?
- Цілком пересічна господиня, насправді, але ми з чоловіком господарюємо разом і добре даємо собі раду, з мінімальною допомогою родичів та соцпрацівниці. От хто супергосподар на колесах, то це мій чоловік Микола. Він і ручний підйомник на горище змайстрував, і буржуйку на випадок холодів у майстерні, і камін сам, і ворота, і територію біля хати впорядкував.
- Чи комфортно вам на матчах, яка атмосфера серед учасників Парафану?
- Зона для візків на стадіоні досить зручна і облаштована пандусами, легко заїхати. На матчах весело і комфортно. А особливо я отримую задоволення від запаху втоптаного ногами футболістів газону. Вже встигла полюбити футбол. Атмосфера панує різна, залежно від того, хто прийшов на матч, адже хтось вболіває спокійно і мовчки, а хтось, як я, горлає «Червону Руту».
- Згадайте якийсь цікавий момент, який закарбувався у вас в пам’яті, можливо, який вас вразив за увесь час, будучи частиною Parafan Club Kryvbas?
- Багато моментів пам'ятаю. На першому своєму матчі «Кривбас» - «Динамо» ми добряче змерзли, але це нас не злякало, не відштовхнуло. Потім пам'ятаю, як віцепрезидент ФК «Кривбас» Артем Гагарін подарував нам футболки. Як Владислав, лідер Парафану, зробив перший символічний удар в матчі з «Ворсклою».
Юрій Понькін: Є бажання, щоб кількість учасників Parafan Club Kryvbas збільшувалась
- Що для вас футбол? Які емоції він викликає у вас? Хто ваш найулюбленіший гравець ФК «Кривбас»?
- Поки що, для мене футбол - це тусовка, кричалки та азарт перемоги. Ми з чоловіком - учасники кількох республіканських змагань з пауерліфтингу від криворізького клубу «Олімп», так що це почуття нам, аж ніяк, не чуже. Я з улюбленим гравцем ще не визначилась; сприймаю гру в цілому, а ось чоловікові явно до вподоби гра легіонерів - Дібанго та Бізімани.
- Щоб ви хотіли покращити у Парафані, яке майбутнє ви бачите разом з Клубом?
- Хотілося б, щоб нас бувало більше на матчах, щоб мати з ким вигукувати гасла. Хочеться, щоб на матчах були без тривог - нам, спинальникам, важкувато їх довго перечікувати в сидячому положенні. Але в цьому ми вже сподіваємось на Збройні Сили України, що завдяки їм врешті-решт мирні дні прийдуть на зміну тривогам. Дуже подобається те, що на матчах згадуються ЗСУ і висловлюється їм підтримка. Перед матчем з «Інгульцем» до нас підходив солдат із 17-ї танкової, який зараз на реабілітації. Висловлював нам повагу, тиснув руки хлопцям. І важливо, щоб ми теж завжди їх підтримували. Власним прикладом особливо.
- Який ваш девіз у житті?
- Моє гасло – «Своїм життям до себе дорівнятись» - це з «Лісової Пісні». Також, полюбляю вислів одного відомого спортсмена – «Можливо все. На неможливе просто знадобиться більше часу». Взагалі, я знаю багато гарних і влучних фраз. Але головний сенс - проявляти силу волі, не падати духом і не втягати в безнадію інших.
Пресслужба ФК «Кривбас» Кривий Ріг