До вашої уваги частина ексклюзивного матеріалу з офіційної матчевої програмки до гри 25 туру УПЛ 2024\2025 «Кривбас» - «Зоря», коли на наші питання відповідав захисник червоно-білих Іван Дібанго.
- Твої рідні в Нігерії мають змогу дивитись матчі «Кривбасу»? Яким чином вони мають змогу за тебе вболівати?
- Звичайно, моя родина підтримує мене. Мій батько, не дивлячись на його здоров’я, завжди знаходить час, щоб повболівати за мене, він дивиться наші матчі. Та не пропускає можливості посварити мене за невдалу гру, коли ми програємо (посміхається).
- Які подарунки чи сувеніри від «Кривбасу» ти везеш додому у відпустці?
- Зазвичай, я дарую своїй родині різні футболки «Кривбасу».
- До головної команди продовжують приєднуватись молоді гравці з нашої Академії. Як оцінюєш їх гру?
- Мої щирі вітання хлопцям, адже для них це великий крок в професійній карʼєрі - потрапити до головної команди. Звісно вони ще юні гравці, але в кожного з них є чудовий потенціал. Як у Шевченко, так і у Каменського є певний страх та напруга, але вони дуже швидко розвиваються та вдосконалюють свої навички. Наразі я не можу виділити когось одного з цих хлопців, адже вони мали не так багато ігрового часу на полі та ще не повністю розкрили свій потенціал. Але, я сподіваюсь, що наступного сезону, молоді хлопці, які приєднались до основної команди зараз будуть вже готові до будь-яких випробувань.
- Згадай себе на цьому етапі карʼєри. Яким був юний Іван?
- Я дуже добре пам’ятаю початок свого шляху у дорослому футболі, адже це було нібито вчора. Це було в Камеруні, мені було 17 років. На той момент я вже виділявся серед хлопців Академії і мав змогу грати на більш професійному рівні. Я грав вінгера у своєму дебютному матчі, адже бракувало футболістів. Протягом перших десяти хвилин зробив лише один рішучий пас, на цьому все. Я бігав вправо, вліво, наче скажений (сміється). Тому десь через 30 хвилин тренер замінив мене на іншого гравця, адже я був знесилений, не міг нормально дихати. Після цього мене вже менше випускали на поле.
Але були і гарні новини: тренер залишив мене в команді на цілий сезон. Я дуже завзято тренувався, спостерігав за грою дорослих гравців та уважно слухав кожну пораду від них. Одного разу, навіть підглянув для вивчення індивідуальний план тренування гравця, який грав на тій самій позиції, що і я, адже він був дуже сильний футболіст. Вже через рік, в клубі змінився тренерський штаб, який робив акцент на молодих футболстів, тому я нарешті мав змогу грати.
- Ти улюблений гравець лідера Parafan CluB Kryvbas - Влада Микитюка. Чи приємно тобі усвідомлювати, що ти надихаєш юних хлопців?
- Мені приємно до глибини душі усвідомлювати, що своєю грою я можу надихати юних вихованців, особливо таких сильних духом, як Влад. Я буду і надалі дарувати їм свою щиру посмішку, кожен раз виходячи на поле, заради їх емоцій я буду боротися всім тілом і душею. Я хочу побажати моєму другу Владу Микитюку міцного здоров’я і сказати йому, що він здатний на все в цьому житті. Я молюся, щоб одного дня він встав на ноги, щоб досягти яскравого успішного майбутнього.
Користуючись можливістю, я хочу висловити щирі співчуття всім родинам України, які втратили кохану людину, дитину, друзів, брата чи сестру під час війни. Боляче усвідомлювати, що рідні люди розлучаються назавжди занадто рано і раптово покидають цей світ, через нестерпну для всіх війну. Ніхто не заслуговує такого. І я молюся, щоб це якнайшвидше закінчилося, щоб невинні українські дітки могли жити мирним життям і мати хорошу освіту.
Повну версію інтервʼю читайте у офіційній матчевій програмці до гри «Кривбас» - «Зоря». Замовити цю та інші програмки можна на офіційному сайті Фан-шопу, або написавши у Дірект офіційної сторінки Фан-шопу ФК «Кривбас» в Інстаграм.
Пресслужба ФК «Кривбас» Кривий Ріг