Крістіне Алексанян: Любов до своєї землі в українців відчувається буквально у повітрі

Захисниця криворізького ЖФК «Кривбас» Крістіне Алексанян в інтерв’ю пресслужбі клубу розповіла про свою другу професію, чому вирішила отримати українське громадянство та поділилась міркуваннями про війну.

- Крістіне, розкажи трохи про себе: чим займаються батьки? Чи є сестри та брати? (якщо так, то як їх звати, скільки їм років, чим займаються?)

 - У мене велика родина: мама, тато й дві сестри. Батька звати Роберт, маму – Седа. В них свій невеличкий бізнес з виготовлення та реалізації сувенірів. Старша сестра Маріне – заміжня, в неї двоє діточок. Середня,  Гаяне, – акторка. Я – наймолодша з усіх дочок. Як бачите в усіх нас зовсім різні інтереси. Проте так навіть цікавіше, адже кожен може поділитися цікавинками з свого життя, бо воно тотально відрізняється від інших членів родини.

- Наразі ти стоїш у черзі на отримання українського громадянства. Як ти прийшла до цього рішення та на якому етапі знаходиться процес?

- Я вже багато років живу і займаюся улюбленою справою в Україні. Мені подобається ця країна, імпонує менталітет українського народу: почуття гумору, віра у краще. Тож, я по-справжньому відчуваю, що тут – мій другий дім. Я планую жити в Україні, тож отримання громадянства, як і велика честь для мене, так і вирішення банальних побутових питань.

Хочу, користуючись нагодою, подякувати Артему Гагаріну! Клуб наразі дуже допомагає мені у цьому питанні, юристи багато працюють. Сподіваюсь вже у найближчий час я зможу похизуватися українським паспортом.

До речі, під час фотосесії на червоному фоні Артем Сергійович помітив, що флаг Вірменії на дві третини складається з прапору України. Це ж справді крутий символізм! І як не вірити у знаки? (Сміється)

- Шо тобі подобається в Україні найбільше?

- Можна багато говорити про красу міст, природи і так далі. Проте наразі найважливіше, що я б хотіла відмітити - це дух цієї нації. Події, що зараз відбуваються вкотре продемонстрували волю українців до свободи та неймовірну сміливість. Любов до своєї землі відчувається буквально у повітрі. Недарма увесь світ зараз демонструє єднання та солідарність з Україною. Ви – приклад справжнього духу героїв та символ боротьби за кращий світ.

- Як ти сприймаєш події, які зараз відбуваються в Україні?

- Це – жах! Боляче дивитись на те, що у 21 столітті у цивілізованому світі може відбуватися війна. Важко повірити, що люди за тисячі років не змогли виробити механізм стримання божевільних політиків. Як можна ставитись до смерті дітей та руйнувань міст? Це страшні злочини, за які усі причетні будуть відповідати!

- В тебе є досвід виступів у доволі екзотичній з точки зору футболу країні – Лівані. Поділись враженнями від цього періоду життя.

- Це було дуже давно… Єдине, що я пам’ятаю так це неймовірну спеку. Команда звалася «Хоменмен». Її створили на базі армянської громади Лівану. Чемпіонат був дуже слабкий. Ми посіли друге місце.

- Яку б професію ти обрала, якщо б не пішла у футбол? Чому?

- З дитинства я обожнювала футбол і не уявляла себе ніким, окрім футболістки. Та в мене є досить практичне хобі, яке можна назвати другою професією. Я – перукар. Давно захоплююсь зачісками і непогано вмію стригти. Можливо, коли у команді прочитають це інтерв’ю, слід очікувати наплив клієнтів (сміється).

- Що можеш сказати про нинішній «Кривбас»? На що здатна команда?

- «Кривбас» – молода перспективна команда. Тут створені усі умови, аби ми могли боротися за найвищі місця, підібрався дуже сильний колектив. Ми гарно стартували, та чим далі, тим важче буде витримувати тиск і досягати результату. Нам треба бути готовими до важких випробувань у майбутніх матчах, адже суперники вже знають нашу міць і будуть налаштовуватися на нас, як на лідерів. Та ми до цього готові і щодня удосконалюємо свій футбол на тренуваннях.

- Хто в команді найкумедніший?

- Я занадто мало часу в команді, аби моя відповідь була об’єктивною та, нехай, найкумеднішою буде Руслана Левченко. Проте після приходу Каті Нікітіної, думаю, це звання відійде саме їй.

- Як ти, до речі, ставишся до ідеї запросити у команду дівчину з зовсім іншої сфери, не професійну гравчиню?

- Усі розуміють, що цей крок, перш за все, крутий піар хід для популяризації жіночого футболу і, зокрема, нашого клубу. Катя – дуже приємна дівчина. Вона точно внесе вагомий вклад в атмосферу колективу, стане нашою ізюминкою. Усі одразу почали більше посміхатися. Що ж стосується її амбіцій у футболі, то це краще спитати в неї. Я ж тільки за те, аби подібних ідей було більше, це цікаво!

- Що в житті для тебе найважливіше?

 - Для мене – це бути чесною перед самою собою. Багато людей витрачають своє життя на речі, які не приносять їм задоволення, бояться щось змінити та відважитись на рішучі кроки, аби нарешті бути щасливими.

Пресслужба жіночого ФК «Кривбас» Кривий Ріг