Олександр Драмбаєв: Вернидуб першим дізнається про мої проблеми і першим допомагає їх вирішити

Захисник криворізького «Кривбасу» Олександр Драмбаєв дав розгорнуте інтервʼю Інтернет-виданню Український футбол. Найактуальніші теми бесіди до вашої уваги.

- Олександре, ти народився у Запоріжжі та почав займатись футболом в ДЮШ «Металург». Як все починалось?

- З самого початку я пробував себе у плаванні. Провів декілька пробних тренувань, після чого мама купила мені всі потрібні речі, щоб я професійно цим займався. Проте вже за три дні я передумав. Звичайно, мати була не в захваті від цього, намагалася пояснити мені, що треба бути відповідальним за свої слова. Але мене було вже не переконати (посміхається). В ці ж дні якось ми проходили повз стадіону, де займалися хлопці старші за мене - 1999-2000 року.

Пам’ятаю, мені стало дуже цікаво, і я спостерігав за грою. Коли мене побачив місцевий тренер, то запитав, чи хочу я доєднатися до них, на що я, звісно, погодився і одразу побіг грати у футбол. Після того тренування продовжив займатися в ФК «Торпедо». У п'ятому класі, назбиравши кошти, які мені мама зазвичай давала в школу, я вирішив поїхати на тренування в ДЮШ «Металург», нікому не сказавши. Це було дуже далеко від дому, їхати треба було через все місто.

Там я тренувався тиждень, після чого мій майбутній тренер, Богатир Іван Санич, зателефонував моїй мамі. Для неї був шок дізнатися, що вже тиждень я пропускав свої тренування заради Металурга. Але мама підтримала мене, так вже у «Металурзі» почалася моя футбольна кар’єра.

- Чи є у тебе в родині ще футболісти?

- Мій батько грав у футбол, коли був молодий. На словах він розповідав, як забивав голи, дуже багато голів. Але я більше повторював все за своїм старшим братом. Сам він з села, і певний період життя я жив разом з ним. Його захоплення автоматично ставали моїми захопленнями. Так і вийшло, що брату дуже подобався футбол, тому я постійно з ним бігав.

- Перемога в 2024 році у складі Олімпійської збірної в Тулоні – наскільки такі моменти є крутими в карʼєрі професійного футболіста?

- Такі моменти дійсно пам'ятні. Олімпійські ігри – це завжди той турнір, куди хочеться потрапити всім футболістам. Крім виступу за головну збірну України, Олімпійські ігри – це також щось неймовірне.

- Який наразі для тебе найпамʼятніший момент в карʼєрі?

- Напевно, це етап в Бельгії. Це був напам'ятніший момент, тому що це було щось нове для мене, і прийшлося дуже багато чого змінювати в собі, щоб грати там і жити.

- На що може розраховувати «Кривбас» у цьому сезоні? Місце в топ-3 буде важче завоювати?

- Звісно, буде важко завоювати, тому що бачимо, як зараз непросто, усі суперники доволі сильні.

- Це правда, що інфраструктура «Кривбасу» наразі одна з найкращих в УПЛ?

- Так, я можу так сказати. Тут все є для розвитку та прогресу - поля, тренувальні зали, умови для відновлення. І дивлячись на все це, то не в багатьох українських командах і, навіть, європейських командах є такі умови. Якщо взяти ту ж саму Хорватію, то там дуже мало команд, в яких є подібна інфраструктура та умови, як у «Кривбасу».

- Багато хто з гравців «Кривбасу» в інтервʼю говорять, що Юрій Вернидуб для них як другий батько. А ким є Юрій Миколайович для тебе?

- Я думаю, можна сказати, що Юрій Вернидуб для нас як другий батько. У моєму випадку, він перший дізнається про якісь мої проблеми і є першим, хто допомагає мені з цими проблемами.

- Ти забив за «Кривбас» один гол - у ворота ЛНЗ, на останніх хвилинах. Що це було? Звідки стільки сил в кінцівці гри?

- Так склалось в житті, що для мене багато  і швидко бігати – це не проблема. Навіть збори для мене – це не так важко, я фізично підготовлений непогано. Як кажуть Богом дано, швидко бігати – це у мене в крові. 

- Соцмережі «Кривбасу» про той момент написали, що ти розігнався до швидкості 34 км на годину. А хто найшвидший зараз в команді? 

- Якраз я і найшвидший. Можу виділити ще Олега Кожушка. Він також має високу швидкість.

- «Кривбас» – Це Ми. Це слоган «Кривбасу», який постійно повторюють у криворізькому клубі. Вже встиг відчути сенс цього поняття?

- Звісно, коли ти приходиш в команду, тобі треба грати за себе, за вболівальників, за клуб. Тобі треба психологічно бути готовим і розуміти, заради чого ти це робиш, для кого ти це робиш і відпрацьовувати це.

- Яка мрія Олександра Драмбаєва на найближче майбутнє?

- Насамперед, перемагати з «Кривбасом», щоб у нас було дуже багато яскравих моментів. Ну і, звичайно, вірю у нашу якнайскорішу спільну Перемогу. Перемогу України. Слава Україні!

Пресслужба ФК «Кривбас» Кривий Ріг за матеріалами Ukrfootball.ua