Сергій Смородін: Олександр Бабич дав шанс, повірив у мене

Тренер воротарів жіночого «Кривбасу» Сергій Смородін у ексклюзивному інтерв’ю для клубних журналістів розповів про початок професійної кар’єри, в Узбекистані, гру у «Чорноморці» та перше знайомство з футбольним клубом «Кривбас».

- Розкажіть про початок професійної кар’єри, можливо, зможете згадати важливі для вас матчі?

- Моя професійна кар‘єра почалася у 16 років, коли я закінчив Академію узбецького «Пахтакору», я грав за збірну Узбекистану U-16. Ми тоді зайняли друге місце, взявши срібло на чемпіонаті Азії та вийшли на чемпіонат світу. Там зустрілися з сильними збірними Чехії, Нової Зеландії та США (чемпіони свого континенту). Тоді ніхто не очікував від нас великого успіху.

Але ми пробилися до 1/4 фіналу, де моя команда зустрілася зі збірною Уругваю. По грі поступилися з рахунком 0:2, але нічого страшного не трапилося, тому що для нашої країни і це було великим успіхом. За це ми і отримали звання майстрів спорту.

- Як після успішних матчів на чемпіонаті світу розвивалася ваша кар’єра, чи пропонували контракти інші клуби?

- Після цього успіху мені запропонували грати у дублі «Пахтакора», але я не був серед основних воротарів, на жаль. Тому мене віддали в оренду до «Андіжану». Тоді цей клуб грав у Першій лізі чепіонату Узбекистану, у керівництва були амбітні завдання - вийти до Вищої ліги.

Спочатку я туди прийшов третім воротарем. У першому турі основний воротар помилився, тренер дав шанс другому, він зіграв та також не кращим чином. Після чого тренер підійшов до мене та сказав: «Ну що, Сергій, це твій шанс, якщо ти помилишся, то я вже не знаю, що далі буде!». Я тоді пам’ятаю, вийшов, впевнено зіграв, завдяки підтримці тренера. І допоміг команді вийти з Першої ліги до Вищої.

Під кінець сезону «Андіжан» зустрівся на полі з «Нефтчі», суперник був серед лідерів. І після цієї гри мене запросили туди. Звісно було багато нюансів, суперечок, тому що не хотіли мене віддавати, але потім все вирішилося.

- Коли та як почали грати в Україні? Цікаво почути про те, як почали захищати кольори ФК «Чорноморець»?

- Приїхали разом з дружиною Анастасією, до речі вона сама з Кривого Рогу, у відпустку до Києва. Мені запропонував агент поїхати на перегляд до «Чорноморця». І я не зміг відмовитися від такої крутої пропозиції. До речі, тоді головним тренером «Чорноморця» був Олександр Бабич, і він дав мені шанс, повіривши в мене.

Пам’ятаю першу гру, під час якої я зміг себе добре проявити та став другим воротарем. Працював з ранку до ночі. Мені навіть Олександр Грановський казав, давай відпочинь, вистачить тренувань. Я розумів, що мені потрібно працювати, тоді були великі амбіції. Але потім у «Чорноморці» відбулися зміни у керівництві, тому склад дуже змінився та зі мною розірвали контракт.

- Розкажіть про перше знайомство з ФК «Кривбас».

- Після «Чорноморця» я грав рік за мальдівську команду, де травмував спину і через лікування та реабілітацію пропустив більше півроку. А коли ти у футболі півроку пропускаєш, то ти майже нікому не потрібен. Просився на перегляди, але не склалося. Потім запропонували піти тренером ФК «Кривбас-2».  А у 2021 році зателефонував Артем Гагарін з пропозицією тренувати воротарів жіночої команди «Кривбасу».

Тут я щасливий! У той момент відчував круті емоції, не можу передати словами. Робота у ЖФК «Кривбас» - це адреналін. Дівчат лише треба мотивувати, вони завжди готові вийти на поле. Необхідно постійно з ними розмовляти, вони усе розуміють. Адже вони молодчинки, у тренувальному процесі все роблять правильно.

Пресслужба жіночого ФК «Кривбас» Кривий Ріг