Віталій Вернидуб: Бескоровайний та Стецьков доповнюють один одного

Тренер криворізького «Кривбасу» Віталій Вернидуб дав велике інтервʼю Інтернет-виданню Tribuna. Найактуальніші моменти бесіди до вашої уваги.

- Як до вас звертаються у команді? З багатьма футболістами ви ще недавно самі грали.

- Багато хто називає Юрійовичем, але я кажу, що мені це не треба. Ще Віктор Скрипник показав мені, що у Європі не називають по-батькові, а звертаються на ім'я. Прошу гравців називати мене на ім'я, але їм ще важко звикнути. Найчастіше називають Юрійович.

- А хто з тренерів найбільше на вас вплинув?

- Насамперед я багато бачив роботу батька. Це основне, що на мене вплинуло. В плані підходу до футболу мені дуже сподобалось працювати зі Скрипником. Він вніс вагому лепту у мої погляди на футбол. Також Роман Йосипович (Григорчук – прим.). З ним ми пройшли велику дорогу – разом працювали у запорізькому «Металурзі», а потім в Азербайджані три роки.

Це троє тренерів, які допомогли мені сформувати свої погляди на футбол. Я взяв щось у них, але не просто скопіював, а намагаюся додавати щось своє. Зараз багато нового для мене. Ми проводимо дуже великий обсяг теоретичних занять. Це роблять помічники батька, які дуже мені допомагають.

- Ви одразу почали працювати тренером. Наскільки вже звикли до нової ролі?

- Звісно, мені легше, я й сам це розумію. Багато хто каже мені про це. Після кар’єри футболіста небагато кому так пощастило, як мені, що я одразу при роботі. Я це дуже ціную і для мене це привілейована ситуація. Я радий цьому і розумію, що коли я грав, то з мене питали вдвічі більше, а тепер – втричі.

В жодному разі не треба зупинятись. Я дуже хочу розвиватись далі. Всі тренери, які зараз у штабі батька, дуже сильно мені допомагають. І батько також. Дуже дякую хлопцям, з якими я ще грав торік. Вони з повагою ставляться до мене. Це дуже приємно.

- Ви вже говорили раніше, що працюєте з захисниками. Класна гра «Кривбаса» в захисті цього сезону - ваша заслуга?

- Просто у нас такі захисники. А мій вплив мінімальний. Так, я працюю зі захисниками, у нас є індивідуальні заняття у групах з захисною ланкою. Виконуємо певні вправи, які я робив, ще коли був футболістом. Мені дуже подобались вправи у Скрипника. Щось я додавав своє.

Бачу, що хлопцям подобається. А те, що класний захист в цьому сезоні, то це хлопці, які зараз в команді, дуже солідного рівня. Їх вчити чи чомусь навчати немає сенсу. Вони й самі все вміють робити. Треба тільки якісь нюанси додати – і вони ще більше будуть поліпшувати свою гру.

- Особливо з ваших захисників виділяється Данило Бескоровайний, який забив цього сезону вже три голи. Як оціните його прогрес?

- Так, він грає на топовому рівні, але відзначав би не тільки Даню. Так, Бескоровайний – стовп нашої оборони, але він дуже добре грає у парі с Тимуром Стецьковим. Вони один одного доповнюють. У них дуже сильна, потужна пара центральних захисників.

Також у нас є Іван Дібанго, Андрій Понєдєльнік, який дуже сильно спрогресував за останній рік. Він дуже багато працює. Я бачу, що цей хлопець вміє навчатись, розвивається, а це найголовніше для футболіста.

Що стосується Дані, то я дуже радий, що з ним познайомився. Бачу, що у нього дуже велике майбутнє. Він просто повинен у найближчий рік розкрити свій потенціал. Впевнений, що він буде викликаний до національної команди, бо він на це заслуговує. Повірте, у нього дуже великий потенціал. Він дуже пристойно виглядає за всіма показниками.

- Дайте нам ще кілька прізвищ, хто цього сезону розриває за «Кривбас».

- Не хочеться когось виділяти, бо можу когось забути. Єдине, є такий футболіст, як Олег Кожушко. Цей хлопець не те що не сказав своє слово в УПЛ, він показав тільки 15-20 % свого потенціалу. Він має неймовірну швидкість. Йому тільки треба, як кажуть у футболі, розставити все по поличках, все систематизувати. Повірте, він дуже сильний футболіст.

Також у нас є Макс Луньов – це великий талант. Йому трохи перешкоджають травми, але якщо у нього це стабілізується, то… Відкриттям чемпіонату він точно не буде, бо багато експертів знають, що він сильний футболіст. Але він може дорости до дуже високого рівня. Це факт.

- Ви поки дуже обережно говорите і навіть в голос не промовляєте нічого про перше місце. Готові писати історію українського футболу?

- Зараз дуже рано про це говорити. Всі це розуміють. Зараз ми йдемо від гри до гри. Дуже легко втратити голову, коли ти не на своєму місці, як деякі вважають. Ми спокійно до цього ставимось. Граємо від своєї гри, не від таблиці, не від очкового запасу. Звісно, ми хочемо бути там, але все залежить від нас, як ми будемо до цього підходити ментально та психологічно. Це найважливіше.

А про переписування історії дуже рано казати. У нас ще великий шлях попереду. У минулому сезоні була велика інтрига у боротьбі за найвищі місця. Шкода, що ми в цьому не брали участь, а тільки дивились по телевізору. Сподіваюсь, що колись і ми там будемо. А зараз не можна занадто літати у хмарах. Одна-дві гри – і все може змінитись.

Пресслужба ФК «Кривбас» Кривий Ріг за матеріалами UA.Tribuna.com