Ярослав Шевченко: Продовжую покращувати себе щодня. Дуже важливо не збавляти оберти

Півзахисник криворізького «Кривбасу» Ярослав Шевченко розповів про поточний сезон УПЛ та плани на майбутнє.

- Ярославе, цієї весни ти став одним із основних футболістів «Кривбасу». Що змінилося у твоїй роботі зараз, якщо порівняти із осінньою частиною сезону?

- Не можу сказати, що відбулися якісь глобальні зміни. Я продовжую покращувати себе щодня. Дуже важливо не збавляти оберти, навіть коли є якийсь прогрес. 

- Патрік ван Леувен відомий своїм вмінням працювати з молодими гравцями. Які слова він знаходить для тебе і твого ігрового прогресу?

- Так, ми з Патріком постійно спілкуємось, він окремо працює після тренувань. Патрік розповідає, що він хоче бачити від гравців на цій позиції і від мене зокрема. Ми постійно розбираємо моменти з гри або з тренування, аби надалі мені було простіше інтегрувати вимоги тренерського штабу безпосередньо на полі і довести це до автоматизму. 

- Як би ти описав свої людські взаємини з латиноамериканськими легіонерами «Кривбасу»? Чому вони тебе навчають? 

- Хлопці позитивні, завжди емоційні. Але ми розуміємо, що це вони роблять не зі злості, а тому, що у них інший менталітет. Зараз ми спілкуємося через перекладача, бо іспанську мову ще не почали вчити. 

- У матчі із «Кудрівкою» ти забив переможний мʼяч своєї команди. Чи мав ти передчуття перед грою, що саме твоя дія стане результативною?

- Я дуже хотів вийти на поле в тому матчі, допомогти команді. Можливо, таке моє бажання і конвертувалося у забитий м’яч. Я дуже радий, що приніс перемогу своїй команді. 

- В УПЛ ти дебютував у матчі проти «Динамо» у 2024 році. Що б ти сьогоднішній порадив собі тодішньому? 

- Пам’ятаю цей матч з «Динамо». Це був перший поштовх у дорослому футболі. Ще й дебют проти такої команди і таких гравців. Що б порадив? Напевно, порадив би постійно працювати, щоб таких позитивних емоцій було побільше. А найголовніше - не звертати уваги на якісь дрібниці. Треба завжди рухатися тільки вперед.

- Часто так буває, що ігровий номер футболіст обирають невипадково. Твоя вісімка на спині щось символізує для тебе?

- Так, певний символ тут є. Я просто давно граю під вісімкою: і в «Дніпрі», і в Польщі, і зараз у «Кривбасі» граю. Якщо перевернути вісімку в горизонталь, то воно символізує нескінченність. Мені подобається такий сенс. 

- Був у твоєму житті момент, коли ти міг залишити футбол і займатися чимось іншим? 

- Звісно, у багатьох футболістів такі дурні думки приходять іноді до голови. Наприклад, отримав травму і в голові починається бардак. Тут важливо спілкуватися із розумними людьми, це лише один з моментів у кар’єрі. Треба пройти великий шлях, аби чогось досягти у цьому виді спорту. 

- Хто і за яких обставин запросив тебе до «Кривбасу»?

- Я грав в одній польській команді і влітку поїхав додому, на канікули, до Кременчука. Тоді ж «Кривбас» підписав договір про співпрацю із ДВУФК. Хлопці, які були в Дніпрі, приїздили до команди U-19 «Кривбасу». Мені зателефонував мій тренер, Пелішенко Артем Олександрович, сказав, що зараз U-19 має набір хлопців 2006 року народження. Хотіли би побачити і переглянути мене. Я приїхав, попрацював, всім все сподобалося і я залишився. 

Пресслужба ФК «Кривбас» Кривий Ріг за матеріалами Football.ua