Головний тренер криворізького «Кривбасу» Юрій Вернидуб - про домашню перемогу у 29 турі УПЛ над київською «Оболонню» - 1:0.
- Щиро дякую за привітання. Вітаю також усіх криворіжців - кожного і кожну - з цією важливою перемогою. Три роки нашого циклу були дуже насиченими та цікавими. Щороку ми докладали максимум зусиль, аби залишатися на провідних позиціях. Перший рік був періодом стабілізації складу, другий - справжнім проривом із здобуттям бронзових медалей. Цей третій рік я також вважаю надзвичайним.
Ми досі у грі за місце, яке дає право на участь у Лізі Конференцій. Попереду заключний тур у Житомирі, і ми зробимо все можливе, щоб посісти це місце, хоча, розуміємо, що існують зовнішні фактори, які можуть завадити. Хочу щиро подякувати всім вболівальникам Кривого Рогу за вашу підтримку протягом усіх трьох років моєї роботи.
Я завжди відчував, що ви поруч - і в складні моменти, і під час наших тріумфів. Особливо приємно було здобути бронзові нагороди разом із вами. Атмосфера на трибунах була неймовірною. Мені було дуже приємно працювати тут, і час покаже, що буде далі.
Кожен тренер після певного циклу має зважено оцінити свої кроки. Три роки - це хороший період, і я, як людина, також відчуваю певне емоційне вигорання. Можливо, настав час змін. Остаточне рішення я оголошу після заключного матчу з «Поліссям», але для себе я вже його прийняв.
Дякую за підтримку, а також - своїм футболістам. Вони неймовірні. Кожен із них зробив крок вперед. У нас немає «зірок», але кожен знає свою роль на полі - і це було добре видно сьогодні. В першому таймі ми мали повну перевагу, контролювали гру, і я розумів, що маємо забити. Нам це вдалося на початку другого тайму.
В останні 20 хвилин вже грали по рахунку, зосередившись на обороні, адже ще не знали результатів інших матчів. Після фінального свистка дізналися, що «Колос» переміг «Карпати», і за це також дякуємо - усе було чесно. Ми залишаємося у грі, і це найголовніше.
- Здалось що «Кривбас» грав краще у другому таймі. Як ви рахуєте?
- Не зовсім погоджуюсь. Наші хлопці були готові до гри з першої хвилини, і це свідчить про їх хорошу фізичну підготовку. Вони ведуть гру до кінця, незалежно від рахунку чи суперника. Навіть у тій грі, де ми поступилися «Колосу» з рахунком 0:1, я після матчу подякував команді за якість гри. Так, нам забили, але є певні нюанси, які стосуються нашої «внутрішньої кухні».
Найголовніше - ми не стоїмо на місці, ми розвиваємося. Усі ці хлопці заслуговують на повагу, бо завжди б’ються до останньої хвилини. У кожного з них вже сформувався внутрішній стрижень - вони розуміють, як і для чого грають. І ці роки були непростими: ми, тренерський штаб, зробили максимум, щоб команда прогресувала і Кривий Ріг завжди був серед лідерів.
Чи залишусь я тут надалі, чи прийде новий тренер - не настільки важливо. Важливо, що «Кривбас» і Кривий Ріг заслуговують бути попереду. Я дуже цього хотів, хочу і надалі буду щиро вболівати за Клуб. Для мене в Україні є кілька особливих команд. Це «Металург» Запоріжжя ще з радянських часів, «Зоря» Луганськ і, безумовно, «Кривбас». Незважаючи на складний час, наші хлопці справляються з емоціями, грають сильно, самовіддано. І ніхто не дозволяє собі байдуже ставлення - кожен бореться за себе, за Клуб, за місто. Я їм за це дуже вдячний.
- Що говорили хлопцям в перерві, адже в першому таймі моментів майже не було?
- Мої настанови були короткими та чіткими. Я підкреслив, що у першому таймі ми мали повний контроль над грою, але нам забракло одного - забитого м’яча. У другому таймі потрібно було зберегти контроль, додати швидкості й гостроти в атаці та обов’язково реалізувати свій момент. Саме це й зробив Денис Кузик, наш лівий захисник, за що я йому дуже вдячний. У нього, як і в усієї команди, велике майбутнє.
Чесно кажучи, багато пояснювати не довелося: хлопці самі чудово відчувають гру та свою відповідальність. Я бачив, як вони налаштовувалися на матч: так само, як і на поєдинки з «Оболонню» та «Колосом». Так, іноді нам трохи бракує індивідуальної майстерності чи нападника, який вирішуватиме епізоди, але це питання розвитку. Команда прогресує, і я впевнений, що все буде добре.
- Попереду – важливий матч з «Поліссям»…
- Стосовно втрат - вони залишаються тими самими, що й були раніше. Ви могли побачити це по сьогоднішній заявці, тож тут нічого нового немає. Щодо самої гри з «Поліссям»... Для мене вона має особливе значення. Я народився і виріс у Житомирі. Це моє рідне місто, там я починав займатися футболом, звідти почав свій шлях як гравець. У Житомирі поховані мої батьки, там живе багато рідних. Тому для мене це буде не просто матч, а, можна сказати, останній бій.
Я обов’язково донесу цю емоцію до хлопців, щоб вони розуміли, наскільки важливим для мене є цей поєдинок. Я прошу їх викластися на максимум, показати якісний, змістовний футбол і, здобути перемогу. Це був би найкращий подарунок для мене.
Пресслужба ФК «Кривбас» Кривий Ріг