Ірина Козуб: Моя карʼєра у Кривому Розі розпочалась з виступу за "Кривбас-2"

Захисниця криворізького ЖФК «Кривбас» Ірина Козуб відповіла на питання клубних журналістів про підсумки сезону та цілі на майбутнє.

- Ірино, як давно розпочався твій футбольний шлях?

- Ще у шкільні роки я почала грати разом з хлопцями. Мій перший тренер - Віктор Андрійович Колянда. Він побачив у мені перспективу і вже потім через деякий час мене почали помічати інші тренери. І, власне, так я потрапила у великий футбол. Першою жіночою командою, у якій я грала, була футзальна команда «Фортуна».

- Які спогади у тебе пов'язані з першими тренуваннями та матчами?

- Пам'ятаю свої перші районні футбольні змагання, вони були навіть не з дівчатами. Я тоді була єдиною дівчиною серед великої кількості хлопців у футбольній групі. Але, не дивлячись на це, я добре себе проявляла та була навіть активніша за хлопців (посміхається).

Анастасія Стахнюк: Мрія і ціль - виступати за головну жіночу збірну України

- Хто з футболісток чи футболістів є твоїм кумиром?

- З чоловічого футболу мені симпатизує Вірджил ван Дейк - це гравець захисної ланки «Ліверпулю». Він дуже розумний оборонець, а я також є футболісткою оборони, тому він для мене гравець номер один, на якого треба рівнятися. Якщо казати про футболісток, то це Алексія Путельяс. Ця гравчиня, як для жіночого футболу дуже розумна. В жіночому футболі дуже рідко можна зустріти футболістку, яка кілька разів отримувала нагороду Золотий м'яч.

- Перший етап Вищої ліги «Кривбас» закінчив на сьомій сходинці в турнірній таблиці. Як оцінюєш виступ команди?

- Я вважаю, що сьоме місце - це гідний підсумок та хороший фундамент, для того щоб покращувати результати у другій половині чемпіонату. Ми налаштовані боротися далі та показувати нашу найкращу гру.

- У домашньому матчі проти «Ладомиру» на останніх хвилинах тобі вдалося забити дебютний м'яч у Вищій лізі. Згадай свої емоції в той момент.

- Скажу чесно, перед грою кожна з нас якось налаштовується на матч і моє перше відчуття, яке було ще перед грою - велике бажання забити гол. Тому, зізнаюсь, для мене це було найбільшим пріоритетом в цій грі. Можливо, Фортуна десь була на моєму боці і все в той момент зійшлося так, щоб я змогла допомогти своїй команді голом. Відчуття були просто неймовірні. Але, якщо б нам вдалося втримати перемогу, то це був би мій найкращий матч.

Костянтин Фролов: З кожною грою ми додавали, у нас формувався колектив і ми стали сильнішими

- Який поєдинок першого етапу тобі запам'ятався найбільше?

- Насправді, важко одразу згадати та виділити якийсь один, бо всі матчі були хороші. Напевно, гра з «Сістерс» була непоганою та з «Оболонню», звичайно, бо це наша перша перемога в сезоні.

- Проти якої команди було найскладніше грати?

- Тут я буду банальною. Напевно, це буде «Ворскла». Сильний і досвідчений опонент, проти якого завжди непросто.

- Згадай, як ти опинилась в 2023 році у «Кривбасі-2». Які спогади з того періоду карʼєри?

- У 2023 році якраз повернулася з Грузії. В мене був період коли грала там. Після повернення до України я шукала для себе команду, хоча надій було дуже мало. Проте дуже спонтанним рішенням було приїхати в «Кривбас» на перегляд під першу команду. Тоді я не підійшла, але Клуб вирішив, що у структурі буде «Кривбас-2». І я стала фундаментом цієї команди. Власне, так почався мій шлях у «Кривбасі-2», з капітанською пов'язкою.

Мілена Іванченко: Атмосфера в збірній Україні чудова, ми - одна велика родина

- Якою ти бачиш свою футбольну кар'єру в майбутньому?

- Головне, наразі плідно працювати для того, щоб розвиватись у професійному плані. Оскільки в мене була достатньо велика пауза у футбольній кар'єрі. Тому треба тренуватися, вдосконалюватися та ставати сильнішою, щоб в майбутньому досягати футбольних висот. 

- Якою є твоя найбільша наразі мрія, пов'язана з футболом?

- Насамперед, звичайно хочеться закінчення війни в нашій рідній Україні. Якщо говорити про футбольні мрію, то я б хотіла потрапити до складу жіночої збірної України.

Пресслужба ЖФК «Кривбас» Кривий Ріг