Вікторія Калінчук: Перемога - аванс на майбутнє. Дякую всім, хто повірив у мене

Воротарка криворізького ЖФК «Кривбас» Вікторія Калінчук – про перемогу в опитуванні за найкращу футболістку першого півріччя 2024\2025, а також плани на майбутнє.

- Які емоції ти відчула, дізнавшись, що стала найкращою гравчинею першої половини сезону?

- Було дуже приємно і несподівано. Я розуміла, що все одно вистачало помилок, кожну з яких я дуже болюче переживала. Це звання - аванс для мене на майбутнє. Дуже вдячна всім, хто надав цей шанс і повірив у мене.

- Розкажи нашим фанам, коли ти почала займатися футболом і що тебе спонукало обрати саме позицію воротаря?

- Звичайно ж, все починалося з дворового футболу, де я у хлопців виборювала право грати з ними на рівних, і саме у воротах. Професійно почала займатися з 2020 року у СДЮСШОР «Полісся», і прийшла я туди з наміром розвиватись саме як голкіпер.

- Хто був твоїм першим тренером та як він вплинув на твою кар'єру?

- Моїм першим тренером став Твардовський Віктор Олександрович, саме він відродив у «Поліссі» жіночий футбол. Спочатку мені було доволі важко, адже на тренуваннях давалось взнаки те, що я до цього не займалась професійно. Але Віктор Олександрович мене підбадьорював і допомагав порадами. Тому я йому дуже вдячна.

- Які якості, на твою думку, необхідні для успішного воротаря?

- Найважливішим, на мою думку, є фізична і психологічна підготовка, швидкість та реакція. А ще потрібно вміти якнайшвидше збиратись духом, налаштуватися навіть після пропущених, і гарно комунікувати з командою та тренерським складом.

- Перший етап Вищої ліги «Кривбас» завершив на сьомій сходинці в турнірній таблиці. Як ти оціниш виступ команди на цьому етапі?

- Звичайно, хочеться займати лідируючі позиції, але я реально дивлюсь на речі, і розумію, що наша команда - наймолодша і досвід потрібно ще напрацьовувати. Впевнена, що лідерство у нас ще попереду.

Ірина Козуб: Моя карʼєра у Кривому Розі розпочалась з виступу за «Кривбас-2»

- Чи були матчі, які запам'ятались тобі найбільше?

- Напевно, один з таких матчів - це мій перший вихід в основі на грі з «Колосом» в минулому сезоні. Також запамʼяталась наша перша переможна домашня гра з «Оболонню» в цьому сезоні і звичайно ж поєдинки у складі збірної України WU-19.

- Ти маєш досвід гри за молодіжну жіночу збірну України WU-19. Що для тебе значить виходити на поле у синьо-жовтій формі?

- Ще від початку своєї кар'єри я дуже мріяла потрапити до збірної. Це неоціненний досвід і величезна гордість, що є можливість внести свій малесенький вклад в справу нашої рідної України. Це велике щастя бути причетним до написання історії жіночого футболу в Україні.

- Які цілі ти ставиш перед собою на другу половину сезону?

- Буду робити все від мене залежне, аби наша команда трималася на високому рівні. Будемо намагатися виправити помилки минулого сезону.

- Питання від наших підписників. Про що ти зараз мрієш?

- Моя така глобальна мрія в близькій перспективі, напевно, співпадає з мріями всіх українців, це, звичайно, мир в нашій рідній країні. А що стосується футболу, то хотілося б гарного завершення другого етапу чемпіонату без травм для «Кривбасу».

- Згадай, як та коли ти перейшла до «Кривбасу»? Хто допоміг в адаптації?

- Їдучи до Кривого Рогу в 2023 році я розуміла, що це команда, потрапити до якої я й не мріяла, але трапилося диво. Адже «Кривбас» - команда професіоналів, яка за короткий термін часу досягла багато чого в жіночому футболі: срібло та бронза Вищої ліги, дебют в Лізі Чемпіонів. У мені боролися одночасно гордість і страх можливому невідповідності їхньому рівню.

Але мене дуже тепло прийняли дівчата та тренерський склад. Найбільшу і вирішальну роль в адаптації відіграли тодішня капітан команди - Ірина Кочнєва, а також вже Віолета Тян, Анна Стєкольщикова, Любов Мозга і, звичайно ж, дівчата воротарського цеху - Дар'я Келюшик, Олександра Кулик та Вікторія Петровець. Саме завдяки їм мені не було так важко. «Кривбас» - це МИ!

Пресслужба ЖФК «Кривбас» Кривий Ріг